Пам'яті Шевченка Андрія Олексійовича
Йому назавжди двадцять три... У цьому віці світ мав би лише відкривати перед ним свої обійми, але він обрав інший шлях — шлях воїна, захисника, Героя.
Андрій Олексійович Шевченко не просто носив славетне прізвище — він втілював у собі ту саму незламну українську душу, про яку писав Кобзар. Сміливий, щирий, з великим серцем, у якому вистачало любові і до рідної землі, і до близьких людей.
Він пішов у бій, коли Батьківщина покликала найхоробріших. Його мужність стала щитом для кожного з нас, а його відданість — прикладом, який неможливо забути. Кожен його крок на фронті був кроком до нашої спільної перемоги, яку він, на жаль, зустрів уже в лавах Небесного Воїнства.
Кажуть, герої не вмирають. І це правда. Андрій житиме у спогадах побратимів, у сльозах та гордості батьків, та рідних у вільному подиху українського неба.
Спочивай з миром, твій подвиг безсмертний.
Слава Україні! Герою Слава! Навіки в строю.
