Права платника податків при оскарженні податкових повідомлень – рішень в адміністративному та судовому порядку
У разі незгоди платника податків з податковими зобов'язаннями, донарахованими йому податковим органом, або незгоди з іншим рішенням податкового органу, такий платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному або судовому порядку.
Звертаємо увагу на те, що адміністративному або судовому оскарженню підлягають саме податкові повідомлення-рішення, а не акти перевірки, які не містять сум податкових зобов'язань і штрафних санкцій, нарахованих суб'єктові господарювання і самі по собі не створюють правових наслідків у вигляді обов'язку платника податків сплатити податки і штрафи до бюджету.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня, тобто до ДФС України у письмовій формі (у разі потреби з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 ПК) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 ст. 56 ПК, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 ст. 56 ПК.
Рішення ДФС України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржено в судовому порядку.
Під час судового оскарження, особливу увагу необхідно звертати на процесуальні строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-IV, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 122, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України не зловживаючи ними.
Частиною 2 ст. 122 КАСУ передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, ч. 4 цієї статті Кодексу визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Сектор комунікацій ГУ ДФС у Чернігівській області
