Пам'яті Сергія Сиводіда. Навіки 54...
с. Кукшин
З глибоким болем і нестерпною тугою ми згадуємо Сергія Сиводіда — нашого земляка, нашого захисника, людину, яка загинула в 54 роки гідно й віддано Україні. У тяжкі для держави дні він піднявся на її оборону, знаючи, що свобода не існує без тих, хто здатний стати за неї стіною.
Сергій загинув як воїн, як патріот, як чоловік, що не пожалів власного життя заради майбутнього свого народу. Його серце перестало битися …, але житиме в пам’яті всіх, кого він захищав. На українській землі буде рости зерно волі, политої і його кров’ю — кров’ю Героя.
Плаче Україна. Але разом із сльозами звучить гордість — гордість за сина свого краю, який не зламався, не відступив, не мовчав. Такі люди тримають державу, такі люди наближують перемогу.
Нехай Господь прихилить небо над його світлою душею.
Нехай пам'ять про Сергія Сиводіда буде вічною.
І нехай кожен, хто живе на цій землі, пам’ятає: наш мир і наша свобода стоять на подвигу таких, як він.
Вічна слава. Вічна шана. Вічна пам’ять Герою України.
