Пам’яті Півторацького Сергія Миколайовича 18.11.1978 — навіки 46
Його життєвий шлях обірвався, але не зникла ані його мужність, ані його добро, ані слід, який він залишив у серцях тих, хто його знав. Сергій Миколайович був не просто воїном — він був людиною, яка не відступала перед темрявою, яка вірила в своє, рідне, вистояне кров’ю поколінь.
Він стояв за Україну так, як стоять лише ті, хто по-справжньому любить свою землю. Він ішов уперед, знаючи, що його сила — у правді, а обов’язок — у захисті. І тепер його ім’я — серед тих, кого ми називаємо героєм .
Його вже немає поруч, але його присутність — у кожному спогаді, у кожній молитві, у кожному вдиху свободи, за яку він боровся. Він не дожив своїх років, але прожив їх так, що залишаться в пам’яті — навіки 46.
Вічна шана тобі, Сергію.
Ти жив, як воїн, і відійшов, як Герой.
Герої не вмирають.
