Національний тиждень безбар'єрності в Україні триває з 25 по 31 травня.
Це щорічна інформаційна кампанія, започаткована за ініціативи першої леді Олени Зеленської, мета якої — привернути увагу до створення рівних можливостей та безбар'єрного простору для всіх громадян, незалежно від їхніх фізичних чи інших особливостей.
Безбар’єрність – суспільна норма, в рамках якої кожну людину приймають,поважають і цінують незалежно від походження, статі, віку, фізичних особливостей,трудової зайнятості, інших особливостей та індивідуальних ознак, а при прийнятті рішень влада, бізнес, громада враховує інтереси всіх суспільних груп, в тому числі малочисельних.
Впровадження в Україні безбар’єрного простору передбачене Національною стратегією із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року No 366- р.
Безбар’єрність має на меті усунути бар’єри у шести основних напрямках: фізичному, суспільному, економічному, освітньому, цифровому та інформаційному.
В рамках Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, Міністерство соціальної політики, сім"ї та єдності реалізує два флагманські проєкти:
-
вдосконалення системи забезпечення допоміжними засобами реабілітації – як інструменту комфортного життя навіть після травми;
-
послуги “Раннє втручання” – допомога молодим батькам, чия дитина має порушення чи ризик їхньої появи.
Додаткові програми та послуги для побудови безбар’єрного суспільства:
-
запрацювала оновлена послуга “Муніципальна няня”, яка дозволяє батькам дітей з інвалідністю та батькам ВПО за рахунок держави найняти няню, щоб вільний час присвятити пошуку роботи, перенавчанню чи закриттю своїх базових потреб.
-
впровадження послуги підтриманого проживання за принципом “гроші ходять за людиною”, коли отримувач соціальної послуги може сам обрати надавача, зі спеціального рахунку оплатити його роботу та самостійно розпоряджатися власним життям.
-
робота над Стратегією активного довголіття, коли люди старшого віку можуть залишатися соціально активними та залученими до суспільного та економічного життя, без ейджизму.
